top of page
1158359.jpg

                    Історія...
   Офіційною датою народження волейболу вважається 1895 рік. Американський вчитель фізичної культури із Геліокського коледжу штату Маcсачусетс Уільям Дж. Морган оголосив про винахід гри, волейболу, правила якої були оприлюднені у 1897 році. Вони складалися з десяти пунктів:

  1. Розмітка майданчика.

  2. Приладдя для гри.

  3. Розміри майданчика 22 х 50 футів (7,6 х 15,1 м).

  4. Розмір сітки 2 х 27 футів (0, 61 х 8,2 м).

  5. М'яч – гумова камера в шкіряному чи полотняному футлярі, діаметр (окружність) м'яча 25 - 27 дюймів (63,5 – 68,5 см), вага 340 гр

  6. Подача. Гравець, що виконує подачу, повинен стояти однією ногою на лінії і вдарити по м'ячу відкритою долонею. Якщо була допущена помилка при першій подачі, то подача повторюється.

  7. Рахунок. Кожна не прийнята гравцем подача дає одне очко. Очки зараховуються тільки при власній подачі. .

  8. Якщо м'яч під час гри ( не при подачі) потрапляє в сітку, - це помилка.

  9. Якщо м'яч потрапляє на лінію, - це помилка.

  10. Кількість гравців не обмежена.

Уільям Дж. Морган назвавши цю гру мінтонет.

Відкриття волейболу у кінці 19 ст. трапилось скоріше за усе не вперше. Є дані, що у подібні ігри грали тисячі років тому. Збереглися хроніки римських літописців, датовані 3 ст. до н. е. , у котрих описується гра, схожа на волейбол: по невідомо з чого зробленому м'ячу гравці били кулаками.

Крім того, відома стародавня гра під назвою "фаустбол”, у котру грали ще у 1500 році. Сенс гри зводився до того, що від 3 до 6 гравців із кожної команди намагалися перебити м'яч через невисоку стіну на майданчик суперника. З часом "фаустбол” набрав популярності в Європі та видозмінився. Кам'яну стіну замінили на шнур, натягнутий поміж дерев, розміри майданчика скоротили та суворо обмежили кількість гравців – по 5 чоловік у кожній команді. М'яч можна було перебивати на бік суперника кулаками чи передпліччям, і кожній команді відводилось по 3 торкання м'яча. Великий майданчик і маленький кількісний склад учасників гри призвели до виникнення нового пункту правил, згідно котрого м'яч міг один раз впасти на бік суперника та його дозволялось повернути лише одним торканням. Гра складалася із двох таймів по 15 хвилин кожний.

У 1900 роки волейбол вийшов за межі Сполучених Штатів Америки і почав швидко розповсюджуватися в інших державах світу, набуваючи ще більшої популярності

Спочатку Канада, а потім Індія, через котру гра проникає до країн Азії. Початок 1900-х рр. ознаменувався переможною ходою волейболу: у 1905 році він з'явився на Кубі, у 1906 році -у Китаї, 1908 році- у Японії. З 1909 р. розпочалися перші репортажі ЗМІ про волейбол у Пуерто-Ріко, у 1910 році у волейбол вже грали у Перу та на Філіпінах, у 1912 році він з'явився в Уругваї, у 1914 році у волейбол грали вже в Англії завдяки Ассоціації молодих християн, а в 1917 році – у Мексиці і у Франції, через рік волейбол був вже в Італії, у 1919 році – у Чехословаччині, у 1923 році волейбол з'явився і у африканських країнах.

У 1900 році американською фірмою "Spalding” були виготовлені перші волейбольні м’ячі. У тому ж році були прийняті перші офіційні правила гри. Через 12 років правила були ереглянуті.

У наш час лідерство у виробництві м’ячів для офіційних змагань з волейболу міцно утримують японська корпорація "Mikasa", англійські фірми "Molten" та "Wilson" 

 Офіційно становлення змагань з волейболу з певним регламентом і порядком проведення відбувалося на початку 20-х рр. 20-го ст. У ці роки починають проводитись неофіційні міжнародні турніри. Так, у 1913 р. були проведені перші Паназіатські ігри за участю 16 чоловічих команд, у числі котрих були команди Китаю і Філіппін. У 1913 р. волейбол було включено до програми Далекосхідних ігор у Манилі, а незадовго до початку першої світової війни американські військові підрозділи, які використовували волейбол як гру для відпочинку, вперше продемонстрували її в Європі. Це дало могутній поштовх розвитку гри у багатьох країнах. У 1921 р. були проведені Далекосхідні азіатські ігри і перший національний чемпіонат Японії серед чоловіків. Дещо пізніше, у 1922 р. , було проведено перший офіційний чемпіонат з волейболу під керівництвом Асоціації молодих християн у США і Канаді. У цьому ж році пройшов перший національний чемпіонат серед чоловіків у Чехословаччині. У 1929 р. Національний Олімпійський комітет Центральної Америки включає чоловічий волейбол до Олімпійських регіональних ігор на Кубі. У цьому ж році проводяться перші національні чемпіонати у США і Польщі. Також були проведені перші міжнародні змагання в Європі: в Англії відбувся турнір за участю команд Польщі, США та Франції.

 Із часом волейбол набув міжнародного визнання, і вже у 1922 р. США виступили з пропозицією включити цю гру до програми Олімпійських ігор.

 Далі волейбол розвивається за наступним сценарієм. У 1932 р. жіночий волейбол включено до Олімпійських регіональних ігор у Сальвадорі. У США публікується перший підручник з волейболу. Починаються перші чемпіонати в СРСР. Нова тактика створюється за допомогою синтезування далекосхідного захисту і європейської атаки.

ВОЛЕЙБОЛ

81.jpg

Правила гри  Волейбол


Гра ведеться на прямокутному майданчику розміром 18х9 метрів. Майданчик розділений посередині сіткою. Гра ведеться сферичним м'ячем колом 65—67 см вагою 260—280 г. Кожна з двох команд складається максимум з 12 гравців, а на полі одночасно знаходяться 6. Мета гри — ударом добити м'яч до ігрової поверхні майданчика половини супротивника або примусити його помилитися.

Гра починається введенням м'яча в гру за допомогою подачі. Після введення м'яча в гру подачею і успішного розіграшу подача переходить до тієї команди, яка виграла очко. Майданчик за кількістю гравців умовно розділений на 6 зон. Після кожного переходу права подачі від однієї команди до іншої в результаті розіграшу очка, гравці переміщаються в наступну зону за годинниковою стрілкою.

Подача

Виконує подачу гравець, який в результаті останнього переходу переміщається з другої в першу зону. Подача проводиться із зони подачі за задньою лінією ігрового майданчика. Завдання гравця, що подає, відправити м'яч на половину супротивника. До того як гравець не торкнеться м'яча при подачі, жодна частина його тіла не повинна торкнутися поверхні майданчика (особливо це стосується подачі в стрибку). У польоті м'яч може торкнутися сітки, але не повинен торкатися антен або їх уявного продовження вгору. Якщо м'яч торкнеться поверхні ігрового майданчика, команді, що подавала, зараховується очко. Якщо гравець, який подавав порушив правила або відправив м'яч до ауту, то очко зараховується команді, що приймала. Не дозволяється блокувати м'яч при подачі, перериваючи його траєкторію над сіткою. Якщо очко вигране командою, яка подавала м'яч, то подачу продовжує виконувати той же гравець.

Прийом

Зазвичай приймають м'яч гравці, які стоять на задній лінії, тобто в 5, 6, 1 зонах. Проте прийняти подачу може будь-який гравець. Гравцям команди, що перебувають на прийомі, дозволяється зробити три торкання і максимум після третього перевести м'яч на половину супротивника. Обробляти м'яч на прийомі можна в будь-якому місці майданчика і вільного простору, але тільки не на половині майданчика супротивника. При цьому, якщо доводиться пасом переводити м'яч назад на свою ігрову половину, друга передача з трьох не може проходити між антенами, а обов'язково повинна проходити поза ними. Під час прийому не допускається затримка м'яча при його обробці, хоча приймати м'яч можна будь-якою частиною тіла.

Атака

Зазвичай при успішному прийомі м'яч приймається гравцями задньої лінії (1-е торкання), доводиться до зв'язкового гравця (2-е торкання), який передає м'яч гравцеві атаки (3-е торкання). При ударі м'яч, повинен пройти над сіткою, але в просторі між двома антенами. При цьому м'яч може зачепити сітку, але не повинен зачіпати антени або їх уявного продовження вгору. Гравці передньої лінії можуть атакувати з будь-якої точки майданчика. Гравці задньої лінії перед атакою повинні відштовхуватися за спеціальною триметровою лінією. Заборонено атакувати (тобто завдавати удару по м'ячу вище за лінію верхнього краю сітки) тільки ліберо.

Регламент

Волейбольна партія не обмежена в часі і триває до 25 очок. При цьому якщо перевага над супротивником не досягла 2 очок, партія триватиме до тих пір, поки не буде досягнута потрібна перевага. Матч триває до того, як одна з команд виграє три партії. У п'ятій партії (тай-брейк) рахунок ведеться до 15 очок. У кожній партії тренер кожної з команд може попросити два тайм-аути по 30 секунд. Додатково у перших 4 партіях призначаються технічні тайм-аути після досягнення однієї з команд 8 і 16 очок (по 60 секунд). У кожній партії тренер має право провести не більше 6 замін польових гравців (окрім ліберо).

Наверх
bottom of page